«ГУсеница! Вот обжора! -
Маме я в сердцах сказала,-
Посмотри, она листочки
На моем цветке пожрала!
Столько пакостит и портит -
Это просто преступление!
И зачем Господь придумал
Это вредное творение?!
Даже вид у них противный!
Лучше б не было их вовсе!
Пусть бы бабочек прекрасных
Наш Творец создал побольше!»
.
Мама тихо улыбнулась,
Над больным цветком присела
И на гУсеницу эту
С нежной грустью посмотрела.
«Да, довольно безобразно
Это выглядит творение,
Но над ним Господь однажды
Будет делать превращение!
И начнёт над ней трудится
Он с любовью, и с упорством,
И исчезнет бесполезность,
Лень, обжорство и уродство.
И ползучему созданию
Крылья добрый Бог подАрит,
От земли поднимет в небо
И в полет её направит.
Будет бабочкой прекрасной
На цветы она садиться
Чтоб нектаром ароматным
Всей душою насладиться
...Эта гусеница, дочка,
Мне людей напоминает....
....Пусть жуёт! Она ведь лучше
Радостей пока не знает...»
...
Я на маму посмотрела
И тихонько помолчала...
Что-то гУсеницу эту
Мне вдруг очень жалко стало.
Побыстрей мне захотелось,
Чтоб Господь ее коснулся,
И чтоб неба мир огромный
Перед нею распахнулся.
Чтобы крылья замахали
В чудном новом славном теле!
Чтоб быстрей она узнала,
Кто она на самом деле!
...
«Ладно! Доедай цветочек, -
Я тихонько прошептала,-
Для тебя, такой обжоры,
Я ещё цветков сорвала...
Я тебе открою тайну -
Буду за тебя молится,
Чтоб могла ты из обжоры
В Божье чудо превратится!»
Комментарий автора: Произведение рекомендовано для детей младшего и среднего школьного возраста
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Лицар Світла із Краю Білих Лелек (1-3) - Мучинский Николай Давно уже збираюся помістити тут останню версію Лицаря Світла...
За порадою Зої Жук, я багато чого у ній поміняв, відповідності до того, якою б мала бути казка,щось добавив, щось відкинув, додав образи нових героїв, змінив імена. А ще пані Зоя капітально відредагувала мій текст. Отож моя щира їй вдячність! Завдяки її підказці тепер цей твір має такий вигляд...
Поэзия : Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?