І без війни себе вбивають люди.
Це нас вбиває особистий гріх.
А варто лиш обмитись Агнця кров'ю,
І станеш чисто-білим, наче сніг.
Христос до Себе кожного голубить,
Як матінка маленьке немовля.
Це сатана людськії душі губить.
А Бог дає прощення і життя!
До покаяння кличе і покути.
До зречення, до саморозп'яття, -
За кожним вибір: як нам далі бути!?
В Словах Христа є радість, майбуття.
Та світ й донині тішиться гріхові.
Христа Закони кинуті на бік.
Чи прагнеш ти Христової любові?
Господня кров могутня змити гріх!
*
"А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде.
Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже". (Євангелія від Луки 9:23-24)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Лишь в любви есть живая основа - Людмила Солма *) Примечание в пояснение:
=Он, т.е. мой язык - не «черен» теперь и не «бел» - здесь имеется ввиду, в переносном конечно же смысле, и именно в том смысле - что с годами я избавляюсь от свойственного моему характеру некоторого "максимализма" суждений, т.е. завышенных порой требований к себе и другим, памятуя - что каждый из нас имеет собственные "планки" своих искренних намерений... как впрочем и сил на их добрую реализацию... иного я по прежнему - не приемлю.
=Фотоиллюстрацией чужое понравившееся фото из Интернета "Псалтырь" - авторства, к моему искреннему сожалению, пока не знаю...
