Tарасова Наталия,
г.Орел, Россия
Я, прежде всего, жена и мама троих мальчишек. В свободное время люблю читать, и, конечно, писать. Любимые авторы: Льюис, Честертон, Перетти ... и т.д. e-mail автора:tarnata74@rambler.ru сайт автора:нет
Прочитано 13796 раз. Голосов 8. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Хотели бы продолжить знакомство с замечательной поэтессой, как нам чувствуется, мы имеем свою органищзацию "Христианский благотворительный комитет "Вера_Надежда-Любовь" в г. Минске, регулярно устраиваем христианские праздники для детей сирот и инвалидов, детей находящихся в местах лишения свободы. Хотелось бы с Вами сотрдничать в организации праздников. Ждем от Вас других произведений на православную тематику и тему "Вера-Надежда-Любовь".
С праздником Успения Божией Матери, с любовью во Христе. Татьяна, Тамара. Комментарий автора: Спасибо, Татьяна и Тамар за комментарий, и за труд для Господа, за детей, которым вы помогаете. Я была бы рада помочь хоть чем-то. Но есть одно но... Я протестантка. И хотя мне все равно в какую церковь ходят мои братья и сестры, но для многих это не так. и все же спасибо и благословений вам от нашего Небесного Отца
морозова светлана
2006-02-08 17:23:35
Когда устану я от многих странствий,
От суеты и маеты дорог,
Склоню колени и скажу я, здравствуй.
Перед тобой стою Всесильный Бог.
Рада знакомству.
С теплом души
Светлана.
Маринка
2007-02-18 00:45:31
Ето стихотворение чучесное. Ето талант.
ЛЮДМИЛА
2008-11-25 09:25:14
ОЧЕНЬ проникновенно ,с душой написано,спасибо, сделаю плейкаст на него...
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
